КРАСИВЫЙ СОНЕТ
(Из Алексея РЕЗНИКОВА)

Не прячься от своей любви, Таисия!..
Вчерашних чувств огонь куда исчез?
Зачем же от желаний ты таишься?
Куда тебя зовёт боязни бес?

Твоя любовь, как лепестки и листья,
Пускай растёт в тебе весной чудес!
Не обошла б тебя такая миссия,
В которой есть и вкус, и цвет, и вес!

Благоухает воздух, как дюшес,
И отстраниться не могу от мысли я:
Пускай любовь танцует полонез!
Пусть окружает сердце чувств дивизия!

Ведь должен дождь идти, чтоб вырос лес...
Так не скрывай своей любви, Таисия!

20.06.1965

Красивий сонет

Таїшся ти, Таїсіє, з коханням…
Де дівсь вогонь вчорашніх почуттів?
І на бажання де твоє бажання? –
Зростає лише боязнь розцвісти,

розкритися пелюстками кохання,
і пахкотіти просто, без мети.
О та мета! Кого чекаєш ти?
Що, як пройде він повз – без почування,

без догадки, що прагла зберегти
йому себе, свій світ, своє вагання?
Чи бережеш, щоб просто берегти?
Чи на бажання вже нема бажання?

Щоб виріс ліс – повинен дощ іти…
То ж не таїсь, Таїсо, із коханням.

20.06.1965