ДВА НОВЫХ МИЧУРИНА, или ДИАЛОГ О ЯБЛОКАХ

Два дачника едут. Колёса стучат.
Вдоль леса летит электричка.
- Я вырастил яблоко. Очень я рад.
Полпуда! И это не дичка!

Кладу его как-то я на табурет-
И сразу же тот разломался.
Нигде уж такого, наверное, нет.
С подобным никто не встречался.

• Полпуда? Всего лишь? А мы вчетвером Моё на телегу подняли. Пятнадцать пудов в этом фрукте большом!
• И что же? Телегу сломали?

Не верится мне, что могло быть всё так.
Воз рухнул? И вы не приврали?!
- Да нет, воз-то цел. Только вылез червяк-
И лошадь сожрал без печали!

ДВА НОВИХ МІЧУРІНИ,
або Діалог про яблука

Два дачники їдуть. Довкола шум, гам;
Вздовж лісу летить електричка.
“Сьогодні один лише плід я зірвав.
Це яблуко. Виростив з дички”.

“Чому лиш одне?” – поцікавивсь сусід.
“Та досить одного, Степане,
Бо ледве донести те яблуко зміг –
Таке ваговите і гарне”.

“І скільки заважило?” – “Більш як півпуда”. –
“Хіба це, Мироне, багато?
Моє зимувати надворі он буде –
Не можу донести до хати”.

“А ти привези”, – підкрутив перший вуса.
“Та пробував, але намарне:
Черв’як з того яблука, мавши спокусу,
Бідненьку конячину схавав”.

        Із російської переклав
        Богдан МЕЛЬНИЧУК.