ЗОМБИ
(Из Алексея РЕЗНИКОВА)

Я - робот, я - зомби.
Разбил меня гром бы
за страшное хобби
быть век холуём!
За жалкие крохи
торчи тут, в остроге -
закрыты дороги -
любуйся замком!

Мной пульт управляет -
овчарка тут лает.
Мир равных не знает.
Как выжить - мой культ,
культ солнечной правды
и пламя тирады -
превыше награды
и всех катапульт.

Я схвачен на пробу.
Пути тут ко гробу
нацелены, чтобы
пришёл мне каюк.
Я - робот, я - зомби.
Мой разум - на пломбе.
Ушёл бы под бомбы,
не ведал бы мук.

Башка моя снова -
без мысли, без зова:
ведь слова живого
не примет вовек.
Живу твердолобо.
Ждёт булки утроба.
Я - зомби, я - робот,
хоть я - человек.

ЗОМБІ

Я – зомбі, я – робот,

Що вкажуть, те робить

За пайку, за плату,

За жінку, за хату,

За місце під сонцем,

За те, що віконце

без грат!

Мій пульт керування

Такий бездоганний,

Що рівного в світі

Іще не відкрито:

Це культ існування,

Це культ виживання,

Це культ споживання –

мій пульт!

Я дався на пробу

До смерти, до гробу,

За булку, за робу,

Іду твердолобо,

Я, робот.

Я, зомбі,

Мій розум на пломбі:

Нічого нового,

Нічого чужого

Не сприйме повік.

Я – зомбі,

Я – робот.

І я – чоловік.

20.10.1994 р.