МАЛЫШ И ДЕНЬГИ

За окном рассвет хрустально-дивен.
Осень так и просится на стих.
Мама развернула двадцать гривен,
Размышляя, что купить на них.

Подбежал малыш с вопросом к маме.
Шесть исполнилось мальчонке лет.
– На деньгах тут кто это с усами?
Мама! Чей же это здесь портрет?

Кто здесь нарисован на бумажке
На зелёной? Чьи это усы?
И куда он смотрит, старикашка?
Купишь за него ты колбасы?

– Задаёшь вопрос ты интересный,
Несмотря на то, что слишком мал.
Это, мальчик мой, поэт известный,
Очень много книг он написал.

Было у него большое сердце
И о счастье смелые мечты.
Написал он «Борислав сміється».
Улыбайся, мальчик мой, и ты!

– Он давно, наверно, умер? Мама,
Холодно ему? Он без пальто.
Мама! Двадцать гривен – это мало
Это ведь не двести и не сто .

Вижу, ты ему не очень рада?
Радость разве не приносит он?
Мама, когда я умру когда-то,
Сразу попаду на миллион!

ХЛОПЧИК І ГРОШІ

За вікном світанковий яривень.
Осінь прагне віршів неземних.
Мама розгорнула двадцять гривень,
Дуиаючи, що купить на них.

Нагодивсь синок, який з хороших,
Шість рочків малому, не секрет.
- Хто це тут із вусами на грошах?
Мамо, чий, скажи, оце портрет?

Хто тут намальований вусатий,
Скільки років ти йому даси?
Я також про нього хочу знати,
Чи за нього купиш ковбаси?

Поки ти ще граєшся в пісочку,
Я тобі відкрию, щоб ти знав:
- Це поет великий, мій синочку,
Він книжок багато написав.

Сяяв світлий помінь з його серця,
Кликав він до світлої мети.
Написав він "Борислав сміється".
Уміхайся, синку мій, і ти!

• Вже давно його немає? Мамо, Холодно йому? Він без пальто. Мамо, двадцять гривень - це замало. Це ж таки не двісті і не сто.

Важко проникати у незнане,
Де комусь не в радість неба льон.
Мамо, як мене колись не стане,
Я потраплю зразу на мільон!

10.12.2011 р.

Переклад Дмитра ШУПТИ

В Одесі мешкає арабський поет Салех Дагер.
Він очолює "Комітет захисту прав і свобод
громадян". Цього вірша А.Яні написав після
розмови з його шестирічним сином-першокласником
Халедом (його мама - українка).