Из Василия СТУСА

* * *
Днепра оранжевая грива
растерзана на всех ветрах...
Хрипят грачи и сиротливо
ныряют в мартовский овраг.

Гремит над яром туча драмой–
так бродит хлебный квас весной.
Как рок, черна земля, и край мой
гримасу скорчил, как больной.

* * *
Дніпра жовтозелена грива
розкошлана по всіх вітрах
і грайвороння сиротливо
пірнає, схрипле, по ярах.

Цей круглий шурхіт серед поля —
мов березневий сирівець.
Земля чорніє, наче доля,
а край кострубиться, як мрець.